Інженер-технолог

Инженер-технолог — инженер, занимающийся разработкой, организацией того или иного производственного процесса.

Требования к квалификации

Инженер-технолог — высшее профессиональное (техническое) образование без предъявления требований к стажу работы или среднее профессиональное образование и стаж работы в должности техника-технолога I категории не менее 3 лет либо других должностях, замещаемых специалистами со средним профессиональным образованием, не менее 5 лет.

Инженер-технолог III категории — высшее профессиональное (техническое) образование и опыт работы по специальности, приобретенный в период обучения, или стаж работы на инженерно-технических должностях без квалификационной категории.

Инженер-технолог II категории — высшее профессиональное (техническое) образование стаж работы в должности инженера-технолога III категории или других инженерно-технических должностях, замещаемых специалистами с высшим профессиональным образованием, не менее 3 лет.

Инженер-технолог I категории — высшее профессиональное (техническое) образование и стаж работы в должности инженера технолога II категории не менее 3 лет.
Описание профессии

Инженер-технолог выбирает оборудование, на котором следует осуществлять технологический процесс, оптимальные режимы работы, основные методы контроля качества, ведёт технологическую документацию. Технолог стоит во главе изобретательской и рационализаторской работы. Он участвует в проведении экспериментальных работ по освоению новых технологических процессов и внедрению их в производство, в организационно-технических мероприятиях по своевременному освоению производственных мощностей.

Специализация

Специализация технологов самая разная и зависит от направленности производства. Есть инженеры-технологи по изготовлению оптических деталей, разрабатывающие методы скрепления стёкол различных марок в объективы, окуляры и т. д.; инженеры-химики-технологи, руководящие режимом работы установок (например, печей); инженеры-технологи текстильного производства, отвечающие за способы переработки волокон в пряжу, нити, ткани; инженеры-технологи машиностроения и приборостроения, разрабатывающие технологические процессы сборки, а также термической, механической и прочих видов обработки деталей и узлов изделий и технологической оснастки; инженеры-технологи-проектировщики, разрабатывающие на стадии проектирования какого-либо производства мероприятия по полной оснащенности технологического процесса,инженеры-технологи пищевого производства различных направлений,осуществляющие контроль за технологическими режимами на производстве,следящие за качеством выпускаемой продукции, а также занимаются разработкой новых видов продукции.Технолог является организатором производства, разрабатывает и внедряет научную организацию труда на производстве.

ІХТІОЛОГ

Вчений-зоолог, фахівець із водної фауни, що вивчає й описує будову, еволюційний розвиток, форми життєдіяльності й особливості розмноження риб і косоротих.
Подальший поділ професії на вузькі спеціалізації пов'язаний із розмаїттям видів риб розміром від 1 до 20 метрів, яких у прісних водах і Світовому океані нараховується більше 20 тис. і косоротих (водні хребетні, безщелепні тварини з вугроподібним тілом і ротом у вигляді лійки), які менш численні, ніж риби, але й цей клас тварин налічує більше 100 різних видів.
Робота іхтіолога має не тільки наукове, але й практичне значення: на основі проведених досліджень розробляються методи раціонального рибальства, рибництва й рибо
86;хоронної діяльності.
А ви знаєте, що професія іхтіолога не тільки цікава, але і достатньо складна? Щоб ви стали чудовим іхтіологом, потрібно володіти теоретичними і практичними знаннями, а головне – уміти гармонійно їх об'єднувати у процесі роботи.
Також пам'ятайте – успішний іхтіолог не може собі дозволити допустити помилку в роботі. Тим більше, якщо ви налаштовані на успішну кар'єру.
Якщо ж ви вже вирішили, що іхтіолог – це ваша майбутня професія, але ще не знаєте, як стати іхтіологом, перегляньте пропозиції вузів і учбових центрів з підготовки фахівців цієї сфери.
Що стосується фінансового питання роботи іхтіологом, то тут, як і в багатьох інших спеціальностях, зарплата залежить, в першу чергу, від регіону мешкання іхтіолога, специфіки установи, в якій працює іхтіолог і політики підприємства відносно рівня заробітної плати для співробітників.
Специфіка професії:
- знання суміжних дисциплін: гідрології, палеозоології, ботаніки, географії, кліматології тощо;
- відрядження до місць перебування риб і косоротих;
- підводні спостереження та відеозйомка;
- дайвінг і плавання.
Місце роботи:
- науково-дослідні інститути,
- великі рибницькі підприємства,
- зоопарки й аквапарки.
Особисті риси:
- схильність до природничих наук,
- любов до живої природи,
- інтерес до науково-дослідної роботи,
- добре здоров'я;
- спортивна підготовка;
- сміливість і схильність до ризику
Зарплата і перспективи професії іхтіолога:
$250-600 плюс гонорар за консультації та підводні зйомки для створення телевізійних передач і кінофільмів.
Освіта:
Вища, за фахом «Зоологія»
Доповнення:
Працюють іхтіологами здебільшого чоловіки.

ІНТЕРИМ-МЕНЕДЖЕР

Сьогодні у Європі з'явилася нова тенденція - введення до штату компанії зовнішнього фахівця для вирішення конкретного завдання. Здавалося б, цей процес схожий із запрошенням бізнес-консультанта. Однак інтерим-менеджмент - так називається це явище - має істотні відмінності й переваги, головна з яких - не надання рекомендацій щодо складних ситуацій, а кваліфікована робота з їхнього розв’язання .
Для початку з’ясуємо, що ж означає це поняття. «Інтерим» (від латинського «ad interem») - тимчасово виконувати обов'язки. Таким чином, інтерим-менеджер - це людина, що приходить у компанію на певний строк і професійно вирішує конкретні завдання, поставлені перед ним керівництвом. На відміну від консультанта, він не просто дає поради - він діє. Складні ситуації, які виникають в організаціях, можуть бути різними, тому в інтерим-менеджерів є свої спеціалізації. Наприклад, одних залучають до роботи в період злиття компаній, а інших - винятково для вирішення конфліктних ситуацій у колективі. Іноді інтерим-менеджерам довіряють тимчасове керівництво підприємством у випадку, коли засновники залишають його, а спадкоємці ще не почувають достатньої впевненості у своїх силах.
Перші менеджери «за викликом» з'явилися в Голландії в 70-х роках минулого сторіччя, і це явище швидко поширилося на всю Європу. У Великобританії та Швейцарії послуги такого роду користуються великим попитом, а Німеччина виявилася більш традиційною у цьому питанні. Німецькі бізнесмени не люблять посвячувати сторонніх у свої внутрішньофірмові справи та прагнуть самостійно вирішувати проблеми. Однак сьогодні жорстка конкуренція змусила навіть найбільш консервативних керівників подивитись на це явище по-іншому. Виявилося, що допомога кваліфікованого інтерим-менеджера найчастіше призводить до більш швидкого вирішення проблем і набагато вигідніше для компанії, ніж спроба впоратися зі складними ситуаціями на свій страх і ризик.
Як правило, інтерим-менеджери - це люди старші 50 років, які мають величезний професійний і життєвий досвід. Справді, людям з величезним професійним досвідом буває тісно в стінах однієї компанії, і вони можуть знайти себе в інтерим-менеджменті. За даними дослідження Ludwig Heuse, провайдера даного виду послуг, троє з чотирьох інтерим-менеджерів надзвичайно задоволені новою професією і почувають, що можуть знайти застосування всім своїм знанням. Крім того, ця спеціальність ще й високо оплачується.
Безперечно, інтерим-менеджмент - чудова перспектива для досвідчених, освічених й успішних менеджерів, людей зі зв'язками й блискучими комунікативними навичками. Для них це унікальна можливість принести користь різним компаніям. Часто такими «вільними художниками» стають керівники, які відійшли від справ власної фірми, їхні поради безцінні для багатьох початківців і бізнесменів, які вже досягли успіху.
Організації вигідний «сторонній» менеджер: він вирішує певне завдання, його послуги оплачуються по днях, і як тільки проблема вирішується, витрати закінчуються.
Незаперечна перевага запрошення інтерим-менеджера - свіжий погляд на проблеми компанії. Крім того, у нього немає зобов'язань перед колективом і начальством, він перебуває поза інтригами, і його ціль - винятково пошук вірного рішення.
Звичайно, з «тимчасовим» співробітником укладається контракт на фіксований термін: він може становити і три місяці, і рік. Коли завдання виконано, фахівець іде на новий проект в іншу фірму. Багато інтерим-менеджерів порівнюють себе з лоцманами й говорять про свою професію так: «Ми ведемо корабель-компанію на важких ділянках шляху, обходячи мілину та рифи, але як тільки небезпека залишається позаду, - сходимо на берег, а організація йде далі сама».

ІНСПЕКТОР ДАІ

Серед тисяч професій, що є в сучасному світі, професія інспектора ДАІ вирізняється тим, що її представники стоять на варті порядку, контролюють дотримання законів і перешкоджають виникненню безладу і порушень на дорогах. І як би не ставилися автолюбителі до інспекторів ДАІ, слід визнати, що, виконуючи свій обов'язок, виявляючи і присікаючи порушення на автотрасах, інспектори реально зменшують кількість нещасних випадків на дорогах.

Обов’язки інспектора ДАІ
Сферою діяльності інспектора ДАІ є регулювання руху транспортного потоку на вулицях міст, автомобільних трас. У його обов'язки входить також створення і підтримання умов для запобігання дорожньо-транспортних ситуацій. До таких заходів відносяться: виявлення потенційно небезпечних для інших учасників дорожнього руху, водіїв: нетверезих, недосвідчених, хворих, визначення стану дорожнього покриття при зміні погодних умов: обмерзанні, мокрому асфальті. Інспектори ДАІ слідкують за дотриманням правил дорожнього руху усіма водіями, проводять перевірку документів, з'ясовують причини і обставини дорожньо-транспортних випадків, проводять пошук викрадених автомобілів. Одне з найважливіших завдань працівників ДПС — надання першої медичної допомоги потерпілим в ДТП, а також, за необхідності, евакуація людей; окрім банальної фіксації порушень ПДР і ДТП, інспектори ДАІ також зобов'язані проводити їхній аналіз і розробляти програми з усунення причин їх створення. Тобто, крім того, що ДПСники контролюють автомобілістів, вони зобов'язані також контролювати стан дорожніх споруд (знаків, залізничних переїздів тощо), безпосередньо доріг і вулиць, а за необхідності проводити контроль за ремонтними дорогами. Також у їхні обов'язки входить напрям важких вантажних автомобілів на пересувні і стаціонарні ваги автомобільні, на предмет виявлення зайвого навантаження на дорожнє полотно. Збільшене навантаження, яке можуть створити переобтяжені автомобілі, здатне викликати деформацію дорожнього полотна, пошкодження. Тому, інспектори ДАІ, за підтримки адміністрації міст, яка поставляє пересувне вагове устаткування, проводять рейди з виявлення і припинення порушень у даній області.

Що повинен знати та вміти інспектор ДАІ
Основні риси інспектора ДАІ – уважність і спостережливість. Уважний інспектор може одночасно контролювати декілька рухомих об'єктів: автомобілів, пішоходів, тримати в пам'яті різні обставини, наприклад, дорожні знаки, погодні умови, перевіряти номери машин. Дуже важлива риса – хороший зір, особливо в несприятливих умовах: тумані, сутінках, в нічний час. Інспектор ДАІ повинен чудово знатися на конструкції автомобілів, щоб мати можливість запобігти нещасному випадку на дорозі, якщо недобросовісний водій намагається приховати або замаскувати неполадку, досконально знати правила дорожнього руху. Також інспекторові ДАІ мають бути властиві такі риси: зорова пам'ять, логічне мислення, рішучість, врівноваженість, чесність, принциповість. Інспектор не повинен дотримуватися суб'єктивної думки, він має бути неупередженим професіоналом.
Інспектори ДАІ можуть працювати в міських, районних, обласних підрозділах міліції. Навчання майбутні інспектори проходять у вищих або середніх школах міліції.

ІНКАСАТОР

1. Загальна характеристика професії

Інкасатор – особа, що здійснює інкасацію грошової виручки та інших цінностей в організаціях – клієнтах банку.

2. Посадові обов’язки
Доставляє грошову готівку з банку до організацій. Доставляє, а також здійснює інкасацію грошової готівки та інших цінностей з філій банку і операційних кас поза касовим вузлом банку.
При виконанні своїх обов'язків інкасатори зобов'язані: забезпечити безпеку оточуючих та членів бригади, збереження цінностей, що перевозяться; перевіряти правильність оформлення супровідних документів; дотримувати точний порядок інкасації і доставки цінностей; дбайливо поводитися з виданою вогнепальною зброєю, застосовувати її в строго визначених законом випадках і лише при нападі на бригаду інкасаторів, коли інші заходи безпеки неможливі, після завершення заїзду здати зброю та індивідуальні засоби безпеки на зберігання; виконувати інші вимоги законодавства. У процесі здійснення інкасації грошової виручки і цінностей інкасатор: у складі бригади виїжджає в організації, філії або операційні каси банку (далі – організації) для здійснення інкасації відповідно до маршрутів і графіків заїздів; перед виїздом для збору грошової виручки і цінностей приймає під розписку в журналі обліку видачі і прийому явочних карток, печаток, ключів і доручень: інкасатор-складальник – доручення, явочні картки, видрук ділянки інкасації з позначенням номера маршруту, призначений начальником відділу інкасації старший бригади інкасаторів – порожні сумки; у організації інкасатор-складальник приймає сумку з цінностями з перевіркою цілісності упаковки, наявність цілих і чітких відтисків пломб, відповідності їх наявному зразку, правильності заповнення документів; в спецавтомобілі старший бригади інкасаторів приймає від інкасатора-складальника сумку з цінностями у вищезгаданому порядку, повертає йому накладну, явочну картку і видає йому порожню сумку наступної організації, яка обслуговується. Під час маршруту сумка з цінностями зберігається під відповідальність старшого бригади інкасаторів у сейфі, металевому ящику або мішку; після завершення заїзду старший бригади інкасаторів здає прийняті цінності у касу банку. У процесі доставки грошової готівки або інших цінностей в організації: старший бригади інкасаторів приймає у касира банку сумки з цінностями, належним чином упаковані і опломбовані, забезпечені супровідними документами і вручає сумки з цінностями касирові організації; перевезення здійснюється в спецавтомобілі бригадою інкасаторів; при доставці грошової готівки або інших цінностей у філії або операційні каси банку в порядку підкріплення інкасатори перед доставкою перевіряють та упаковують цінності під контролем касового працівника.

3. Кваліфікаційні вимоги
Середня освіта і досвід роботи в комерційних структурах не менше 5 років. Інкасатор повинен пройти перевірку в органах МВС і отримати підготовку на спеціальних курсах.

В обов'язки інкасатора входить прийом грошей від організацій для здачі їх в банк. Але оскільки гроші потрібно не лише прийняти і оформити, але і доставити в банк у повній цілісності, в бригаду інкасаторів разом з касиром входять охоронці і водій. Та і сам інкасатор повинен прекрасно володіти зброєю і мати відповідну ліцензію.
Інкасатори працюють в державній службі інкасації, спеціальних службах комерційних банків, небанківських кредитних організаціях і приватних охоронних підприємствах. Причому приватні підприємства не мають ліцензії на інкасаторську діяльність, тому офіційно цей напрям називається «Перевезення і супровід вантажів». У цьому випадку в машині їде касир-інкасатор (представник банку) з правом підпису і печатки, він же займається прийомом-передачею грошей або цінностей, а охоронці-інкасатори (або один охоронець) забезпечують супровід.


На роботу – в броньованому автомобілі
Робочий день інкасатора починається з обов'язкового медичного огляду, отримання зброї та інструкцій. Після цього група інкасації сідає в броньований автомобіль і виїжджає на маршрут. Автомобілі можуть бути різними: від сучасних зручних спецмашин до задушливих «броньовиків» третього терміну служби. Пропонувати для перевезення неспеціалізовані автомобілі (звичайні легкові) вважається межею непрофесіоналізму, подібні послуги не мають попиту у серйозних клієнтів. Надійний і зручний транспорт має велике значення – інкасатори проводять в дорозі значну частину часу. Під час зміни охоронці-інкасатори відстежують ситуацію на дорозі. Робити зупинки на маршруті і покидати машину інкасатори не мають права. У машині також заборонено палити, розмовляти по телефону, відкривати вікна.

Серед них слабаків немає!
Є в роботі інкасатора і інші труднощі. В першу чергу, фізичне навантаження: часто доводиться перевозити важкі мішки з дрібницями, золото, величезні упаковки з купюрами. Хоча сучасний бронежилет важить всього 3-4 кг, проте досить важко носити його цілий день, в будь-яку погоду. Додати ще зброю: пістолет, а у співробітників деяких служб і автомат. Ще одна складність – психологічна. Працювати з крупними сумами, маючи в руках вогнепальну зброю, можуть не всі, тому інкасатори знаходяться під постійним спостереженням фахівця-психолога, який стежить за ситуацією в колективі і психологічним станом кожного співробітника.

Машина, гроші, дві зброї
При прийомі на роботу до новачка пред'являють жорсткі вимоги вже на першому етапі: вік – не менше 25 років (максимальний вік залежить від фізичної форми, але зазвичай це 40-45 років), що відслужив в армії, не має у минулому проблем з правоохоронними органами. Звичайно, для роботи цього недостатньо, потрібні досвід й відмінні рекомендації.
В будь-якому випадку ні в одній серйозній організації новачку і відразу не довірять ні зброю, ні гроші. Спочатку потрібно зарекомендувати себе в менш відповідальній роботі, наприклад охороні об'єкта (офісу, складу тощо). До людини без досвіду роботи можуть приглядатися протягом року, люди з хорошим послужним списком проходять перевірочний етап набагато швидше. Оцінюється вміння уживатися в колективі, відсутність нарікань від начальника об'єкта, підтримка хорошої спортивної форми (відвідування спортзалу, тренажерного залу, тиру тощо). За цей час кандидат в інкасатори повинен отримати диплом приватного охоронця і відповідну ліцензію–без цих документів йому не видадуть зброю. Після проходження навчання на спеціальних курсах і у «своїх» інструкторів (за місцем роботи), майбутній інкасатор може скласти екзамен на здобування 3-ої, початкової, категорії.

Як пройти підготовку
Зазвичай організації, що займаються перевезенням цінностей, у пошуках інкасаторів використовують «внутрішні резерви», тобто перепідготовляють співробітників, що працюють в інших напрямах (особиста охорона, охорона об'єкту тощо). Інкасатора «зі сторони» беруть рідко, наприклад, якщо раптом різко збільшилася кількість об'єктів, що інкасуються.
За кожним інкасатором закріплюється службова зброя, але перш ніж це станеться, організація направляє претендента складати іспит в районне відділення ліцензійно-дозвільної системи УВС. Після цього у новачка є все необхідне, щоб займатися транспортуванням і охороною грошей і цінностей. При цілеспрямованості можна досить швидко вирости до інкасатора 2-го розряду, потім – 1-го, а згодом отримати і вищу категорію –майстер.

Чому навчають
Як правило, інкасатору не обов'язково мати вищу освіту, тим більше за якоюсь певною спеціальністю. Звичайно, у плюс буде юридична, спортивна або військова освіта, але в кінцевому рахунку вирішальним виявляється інше: фізична форма і «чиста» біографія.
Проте пройти професійне навчання все ж доведеться. Один з необхідних документів для отримання ліцензії приватного охоронця – диплом (сертифікат) про закінчення курсів спеціальної підготовки.

Навіть після отримання ліцензій і сертифікатів інкасаторові не вдасться розслабитися: необхідно постійно вдосконалювати свою підготовку – фізичну, стрілецьку і психологічну. А це означає, регулярно відвідувати спортивний зал, тир і «розбори польотів», на яких обговорюються робочі ситуації на маршруті.

ІНЖЕНЕР-КОНСТРУКТОР

Загальна характеристика професії
Спеціаліст у сфері розробки ескізних, технічних і робочих проектів, особливо складних і середньої складності виробів, проведення технічних розрахунків за проектами, аналізу ефективності проектованих конструкцій, аналізу конструкторської документації тощо.
Посадові обов’язки
Розробляє ескізні, технічні та робочі проекти особливо складних, складних і середньої складності виробів, використовуючи засоби автоматизації проектування, передовий досвід розробки конкурентоздатних виробів, забезпечує при цьому відповідність конструкцій, що розробляються, технічним завданням, стандартам, нормам охорони праці, вимогам найбільш економічної технології виробництва, а також використання в них стандартизованих і уніфікованих деталей і складальних одиниць. Проводить патентні дослідження і визначає показники технічного рівня проектованих виробів. Складає кінематичні схеми, загальні компоновки і теоретичні ув'язки окремих елементів конструкцій на підставі принципових схем і ескізних проектів, перевіряє робочі проекти і здійснює контроль креслень за спеціальністю або профілем роботи, знімає ескізи складних деталей з натури і виконує складні деталювання. Проводить технічні розрахунки по проектах, техніко-економічній та функціонально-вартісний аналіз ефективності проектованих конструкцій, а також розрахунок ризиків при розробці нових виробів, складає інструкції з експлуатації конструкцій, записки пояснень до них, карти технічного рівня, паспорти (у тому числі патентні і ліцензійні), програми випробувань, технічні умови, сповіщення про зміни в раніше розроблених кресленнях та іншу технічну документацію. Вивчає та аналізує конструкторську документацію, що поступає від інших підприємств, в цілях її використання при проектуванні і конструюванні. Погоджує проекти, що розробляються, з іншими підрозділами підприємства, представниками замовників і органів нагляду, економічно обґрунтовує конструкції, що розробляються. Бере участь у монтажі, налагодженні, випробуваннях і здачі в експлуатацію дослідних зразків виробів, вузлів, систем і деталей нових і модернізованих конструкцій продукції, що випускається підприємством, в складанні заявок на винаходи і промислові зразки, а також в роботах з удосконалення, модернізації, уніфікації конструйованих виробів, елементів і в розробці проектів стандартів і сертифікатів. Дає відгуки і висновки на проекти стандартів, раціоналізаторські пропозиції і винаходи, що стосуються окремих елементів і збірних одиниць.
Спеціаліст повинен знати:
Теорію машин і механізмів, опір матеріалів, економіку і організацію виробництва, фізику, механіку, креслення.
Професійно важливі риси:
• просторово-образне і логічне мислення;
• зорово-моторна координація;
• пам'ять;
• схильність до копіткої роботи;
• творча уява.
Кваліфікаційні вимоги:
Вища професійна (технічна) освіта.
Щодня ми користуємося величезною кількістю досягнень сучасної науки і техніки, втілених в електрочайнику, ліфті, телефоні, комп'ютері тощо. Ми не замислюємося, як працюють різні прилади. Головне, що працюють - і все тут. Але ж хтось же це придумав! Познайомимося сьогодні з тими, хто займається такими звичними для нас, але абсолютно незрозумілими диво-винаходами.
Майбутнього інженера-конструктора видно ще з дитинства. Всі малята цікаві, але цей не заспокоїться, поки не розбере дзиґу і не дізнається, чому вона крутиться, не залишить машинку доти, поки не розламає її, щоб зрозуміти, як вона "бібікає". Підростаючи, дитя проявляє все більший інтерес до оточуючого світу предметів. Чому літає літак, звідки світлофор взнає, коли потрібно перемкнути світло, як на визначнику з'являється номер телефону? Розібрати прилад і зрозуміти принцип його дії вдається вже не завжди. Але вибір професії стає очевидним: інженер-конструктор.
Спершу в школі доведеться вивчити на відмінно базові для інженера-конструктора предмети: фізику, математику, хімію і креслення. Потім, вже у вузі, потрібно поглибити вивчення таких дисциплін: теорія машин і механізмів, опір матеріалів, економія і організація виробництва, а також предмети з обраної спеціалізації: аерокосмічному, радіотехнічному, приладобудівному, оптико-електронному приладобудуванні тощо.
За час навчання, окрім опанування різних знань, необхідно виробити і розвинути в собі здатність сконцентровуватись, мислити логічно, загалом, сформувати і закріпити те, що називається технічним складом розуму. Крім того, хороший інженер-конструктор повинен мати хорошу пам'ять, уміти швидко концентрувати і зберігати свою увагу. Ну і, звичайно, повинен володіти здібністю до творчості, щоб не лише працювати над поставленими завданнями, але і самому уміти ставити і вирішувати їх. Лише конструктор, що творчо ставиться до роботи, зможе завжди залишатись на плаву. Поганий той інженер, який не прагне стати винахідником. Бажання розібратися в суті проблеми, глибокі знання, оригінальний підхід до справи і потяг до експериментів - невід'ємні риси хорошого фахівця. Плюс до всього інженер-конструктор має бути в хорошому сенсі слова азартною людиною, лише тоді він зможе знайти швидке і оригінальне вирішення проблеми, що від нього і потрібно. Якщо проектувати пилосос, то виключно безшумний і за потужністю такий, що перевершує усі попередні моделі. Якщо конструювати літак - то такий, щоб він за своєю ефективністю і відповідним параметрам залишив далеко позаду всі вже наявні модифікації. Вдень і вночі думають конструктори над тим або іншим винаходом, новим завданням - адже час не чекає, і конкуренти не дрімають. Не придумаєш сьогодні ти - завтра це зробить інший конструктор, запатентує винахід і отримає гроші.
Знайти роботу інженер зможе як в одному з Державних науково-дослідних інститутів (НДІ), так і в приватному конструкторському бюро (КБ) або невеликій компанії, що впроваджує нові технологічні рішення. Саме у приватні компанії охочіше йдуть працювати інженери-конструктори, тому що зарплата там значно вища, ніж в держструктурах.
Залежно від виконуваного завдання робочим місцем конструктора може бути звичайне приміщення або лабораторія і навіть будівництво, якщо, скажімо, він бере участь в розробці споруд, що використовуються у будівництві, і перевіряє їхню роботу на практиці.
Інженери-конструктори не лише винаходять і вирішують технічні завдання. Потрібно ще зв'язати окремі елементи конструкції в єдине ціле, зафіксувати все в проектній і робочій документації, перевірити створений проект на патентну чистоту - раптом хтось вже додумався до такого рішення раніше! Щоб бути першим, потрібно постійно стежити за новітніми досягненнями в різних галузях науки.
У даній професії потрібно у будь-який момент бути готовим до сюрпризів, не боятися несподіванок і на крок вперед передбачати події. Підводних каменів дуже багато, що потрібно враховувати особливо конструкторам-початківцям. Взяти, наприклад, Держстандарт. Проектуємо, скажімо, телевізор. Треба пам'ятати, що відстань від плати до кінескопа жорстко регламентована. Якщо стандарт не дотримується, продукція не отримає сертифіката. Ще один підводний камінь - взаємозв'язок різних деталей конструкції. Зміна розміру ліхтаря у літаку може викликати необхідність переробки системи кондиціонування, тому що об'єм повітря у кабіні одразу збільшується тощо. Всі роботи і креслення мають бути погоджені між собою.
Проблеми можуть виникнути не лише при проектуванні, але і при виготовленні конструкції на заводі. Тому інженерові слід розбиратися і у виробничих процесах. Мало спроектувати, треба знати, як реалізувати задум. Можливо, завод не зможе випустити винайдену геніальну річ.
Відомо, що техніки, у тому числі і інженери-конструктори, - товариські і компанійські люди. Вони працюють в команді. Без спілкування їм неможливо буде погоджувати виконання завдання з іншими членами колективу, що дуже важливо зробити. Зазвичай в організації, на заводі або в КБ кожен інженер має вузьку спеціалізацію. Кожен конструктор працює над якимсь конкретним завданням, а разом - колектив робить загальну справу. Від злагодженості співробітників часто залежить швидкість роботи.
Про відповідальність інженера-конструктора потрібно сказати окремо. Уявімо, що він помилився в розрахунках апарату для штучного дихання. Наслідки можете собі уявити. Тому постійні повторні перевірки обчислень і креслень для інженера - норма. Сім разів перевір та один відріж - це прислів'я якнайкрасномовніше підходить професії конструктора. Щоб готовий механізм працював надійно, потрібно врахувати і скрупульозно вивірити всі деталі.
Інженер-конструктор - професія для тих, хто не любить, образно кажучи, стояти на місці. Сьогодні конструюємо мотоцикл, завтра - автомобіль, післязавтра - машину-амфібію. Проектуючи складніші об'єкти, створюючи новинки, що не мають аналогів, конструктор може за бажанням зробити собі відмінну кар'єру. Організаційні здібності разом з глибоким знанням предмету роботи дають можливість для адміністративного зростання. Ви можете з часом стати старшим інженером, а можете перекваліфікуватися і зайнятися експертною, контролюючою або консультативною діяльністю.
Отже, підведемо короткі підсумки: професія інженера-конструктора складна, відповідальна, цікава і потрібна. Останнім часом престиж даної професії, втрачений в минулі роки, підвищився і продовжує зростати. Головні інструменти конструктора - його знання, досвід та інтелект.

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КОНСУЛЬТАНТ

Проаналізувавши різні визначення, можна сказати, що інвестиційний консультант - це людина, яка професійно консультує фізичних і юридичних осіб з питань інвестування та методів керування активами. Інвестиційний консультант відповідає за розробку інвестиційної політики, якою потім люди, які його найняли, і керуються.
Отже, до обов'язків даного фахівця в першу чергу входить аналіз фінансових активів з метою визначення їхніх інвестиційних характеристик і видача рекомендацій в сфері керування інвестиціями, керування портфелем цінних паперів, фінансового менеджменту і т. п. Кінцевим споживачем результатів професійної діяльності інвестиційного консультанта є потенційний інвестор, який оперує на фінансових ринках, - фізична або юридична особа.
Із усього вищесказаного випливає, що дана професія дуже тісно переплетена з професіями фінансового аналітика й інвестиційного аналітика. Однак, ці фахівці цілком можуть і не бути консультантами, а от консультант - просто зобов'язаний бути аналітиком. Але, крім цих, у нього є ще маса інших обов'язків, на яких ми й хочемо зупинитися докладніше.
Яке ж основне завдання інвестиційного консультанта?
У першу чергу варто підкреслити, що інвестиційний консультант завжди перебуває на боці інвестора - приватної особи або організації - і керується його інтересами. З врахуванням загальної фінансової ситуації клієнта і його інвестиційних завдань він допомагає сформувати комплексну програму інвестування, яка включає різні напрямки. Вирішення даних питань припускає розгляд можливостей вкладення грошей у такі фінансові інститути, як:
• Страхування
• Інвестиційні фонди
• Цінні папери
• Банківські продукти
• Пенсійні нагромадження
Але інвестиційні консультанти не тільки створюють індивідуальний інвестиційний план і розробляють стратегію інвестування, але й допомагають втілити все це в життя. Тобто, професійний консультант сприяє ефективній реалізації цієї програми.
У випадку, якщо інвестиційного консультанта наймає не фізична особа, а підприємство, до його обов'язків може також входити наступне:
• Розрахунок економічного ефекту від певного проекту.
• Порівняльний аналіз можливих альтернатив реалізації проекту.
• Консультації з приводу поточної ситуації на фінансовому ринку та можливих умов потенційних інвесторів, а також перелік тих потенційних інвесторів і кредиторів, які можуть бути зацікавлені в співробітництві підприємством.
• Розробка оптимальних варіантів фінансування проекту з розрахунком грошових потоків по проекту, графіка його фінансування партнерами, розрахунків по кредитах і позиках.
• Розробка пропозицій з оптимізації фінансової частини проекту з огляду на зниження податкового тягаря, скорочення процентних та інших витрат.
• Підготовка необхідної документації для презентації проекту перед потенційними інвесторами та кредиторами (бізнес-план, інвестиційний меморандум, техніко-економічне обґрунтування).
• Участь у переговорах з потенційними інвесторами, кредиторами або покупцями бізнесу.
• Супровід інвестиційного проекту весь період його реалізації та здійснення поточної роботи щодо залучення фінансування й оптимізації фінансової частини проекту.
Із усього вищесказаного можна зробити висновок про те, що підприємство у зв'язку з великими обсягами й розмаїттям завдань, швидше за все, звернеться до консалтингової фірми. А от приватній особі, звичайно ж, зручніше та комфортніше буде працювати з незалежним консультантом.
Які ж особисті та професійні якості необхідні, щоб успішно працювати інвестиційним консультантом?
У першу чергу всі ті, які необхідні фінансовому або інвестиційному аналітикові. Але існують особливі якості, властиві саме консультантам. У першу чергу це вміння встановити особистий контакт і досягти взаєморозуміння з клієнтом. Взагалі, для даного фахівця дуже важливим є вміння чітко та ясно викладати свої думки, говорити просто про складне. Успіх роботи даного фахівця прямо залежить від того, наскільки він зможе зрозуміти потреби клієнта та завоювати його симпатію. Отже, необхідні досить глибокі знання психології та соціології, а також інтерес до роботи з людьми.
Насамкінець хочеться сказати, що, хоча таких фахівців в Україні одиниці, попит на їхні послуги зростає з кожним роком.
Чим же це викликане? По-перше, вони можуть подивитися на ситуацію ніби "з боку", об'єктивно. По-друге, вони володіють системністю підходу та професійним досвідом. По-третє, вони мають більший запас заздалегідь зібраної та проаналізованої інформації. По-четверте, вони - особи, не зацікавлені в тому, щоб був прийнятий який-небудь конкретний план дій. А найголовніше: у людей з'являються гроші, і люди хочуть ними грамотно розпорядитися!

WEB-дизайнер

Професія Веб-дизайнера досить-таки нова. Восьмидесяті роки - прості роки, існує вже чимала кількість сайтів, але всі вони подібні один на одного, всі дотримуються чіткого академічного стилю оформлення. Але технології розвиваються все швидше і швидше, модифікується мова HTML, з’являються нові просунуті браузери. Елементом відображення web-сайтів стає не лише текст, але і графіка, що і послужило поштовхом до появи нового напряму в дизайні - web-дизайну і, відповідно, виникненню нової професії. З'явилися компанії, які стали включати в число своїх послуг розробку оригінального дизайну своєї продукції, як ще один інструмент для залучення відвідувачів.
Характеристика роботи web-дизайнера: творча розробка ескізів оформлення сайтів, з врахуванням тенденцій моди і опрацювання в матеріалі одиничних виробів: банерів, векторних і растрових зображень, елементів навігації, шрифтових композицій. Підбір образотворчого матеріалу для створення виробу. Самостійна обробка композиційних і технологічних рішень.
Web-дизайнер повинен знати: класифікацію сайтів за призначенням; функції моди та дизайну; основи малюнку, живопису, композиції, кольору; історію мистецтв і дизайну; історію і основи проектування шрифтів; способи конструювання і моделювання сайтів; технологію виготовлення і сучасної обробки зображень; знання спеціальних програм для ЕОМ і галузевих стандартів.

Веб-дизайнер відповідає за зовнішній вигляд і оригінальний стиль сайту, адже від того, як оформлені документи на ньому, як вони вписуються в єдиний стиль, значною мірою залежить відвідуваність сайту. Тому роль дизайнера важко переоцінити. Окрім загальних, необхідних кожному дизайнерові знань, веб-дизайнер повинен володіти деякими спеціальними вміннями і навиками. Він повинен не лише глибоко знати комп'ютерний графічний дизайн, графічні застосування і технології, але і професійно працювати з різноманітними операційними системами і апаратними платформами..
До того ж, дизайнер повинен не лише піклуватися про бездоганний дизайн, але і брати до уваги обмеження, які викликані специфікою інтернету (оптимізація графіки і вихідного коду сторінок, сумісність браузерів і характеристики кінцевих пристроїв виводу). У зв'язку з цим веб-дизайнер повинен звертати увагу і на питання зручності користування сайтом, тобто usability. Поняття "веб-дизайн" комплексне. Під "веб-дизайном" багато хто звик розуміти лише зовнішнє оформлення сайту, забуваючи про те, що любий сайт - програма.

Створення сайту включає в себе не лише його зовнішнє оформлення, але і цілий ряд інших робіт:
1.постановку завдань, які повинен вирішувати сайт;
2. вироблення ідеології сайту (концепції сайту);
3. підготовку контенту сайту (текст сайту, таблиці, графіка сайту і т.д.);
4. розробку і відладку програмного коди сайту;
5.пошукову оптимізацію сайту;
6.розкрутку сайту;
7.підтримку сайту і т.д.

До кожного інженера пред'являються свої кваліфікаційні вимоги. Веб-дизайнер, що займається створенням сайтів для бізнесу, також повинен відповідати ряду вимог. Зокрема:
1. Розуміти основні цілі, що стоять перед конкретним бізнесом.
2. Вміти формулювати основні завдання, поставлені перед сайтом, покликані вирішувати певні проблеми конкретного бізнесу.
3. Вміти розробити грамотну ідеологію сайту (концепція сайту).
4.Вміти аналізувати можливі шляхи досягнення поставлених цілей.
5.Вміти вибирати з можливих шляхів оптимальний.
6.Вміти запропонувати конкретні рішення схемо-технічні рішення для досягнення виявлених цілей сайту.
7.Вміти лаконічно, ємко і грамотно формулювати текст сайту.
8.Вміти збирати і аналізувати статистику роботи самого сайту і запитів потенційних клієнтів конкретного бізнесу в пошукових системах.
9.Знати програмування.
10.Мати загальні уявлення про колір і викликаємих кольорових асоціаціях. 11.Володіти прийомами розкручування сайту, пошуковій оптимізації сайту і т.д. Якщо веб-дизайнер розбирається по кожному з цих питань на професійному рівні, має глибокі теоретичні знання і практичний досвід, його можна вважати професійним веб-дизайнером.

Створення складних сайтів (Інтернет-порталів) ведеться групою фахівців різної спеціалізації:
1.Контент-менеджер. По іншому - веб-письменник.
2.Веб-редактор.
3.Перекладач.
4.Дизайнер.
5.Програміст.
6.Маркетолог.
7.Фотограф.
8.Системный адміністратор та ін.
Спеціалісти, які займаються створенням сайту, не завжди працюють над ним від початку і до кінця. Деякі долучаються для виконання окремих робіт.

Web-дизайнер повинен володіти програмами такого роду, як Photoshop, Corel Draw, 3d Studio Max, і окрім цього він обов'язково повинен знати такі мови програмування, як HTML і Javascript.
На сьогоднішній день це професія, яка швидко набирає темпи. Щодня з'являються нові і нові сайти, відповідно є гостра необхідність в кваліфікованих фахівцях. Часто зустрічаються оголошення про вакансії web-дизайнера або web-розробника. Кожна солідна компанія зараз бажає мати свій особистий сайт і це свого роду є візиткою.
Веб-дизайнеру початківцю перш за все потрібно орієнтуватися на зарубіжну літературу, перекладену на українську/російську мови, тому що іноземні фахівці мають більший досвід роботи ніж наші. Далі, перш ніж створити якусь подібність дизайну майбутнього сайту, необхідно "полазити по Інтернету" і подивитися аналогічні роботи, щоб продумати структуру і інтерфейс.

Плюси роботи:
Можливість самовиразитися і самореалізуватися.
Це заманююча професія: чим більше вникаєш, тим більше заглиблюєшся.
Як в будь-якій творчій професії – начисто відсутня рутина, весь час знаходиш щось нове.
Будучи професіоналом, знайти роботу досить просто.
Досить непогані умови праці (мультимедіа, стіл, крісло – “живи - не хочу”).

Мінуси роботи:
Зарплата безпосередньо залежить від наявності замовлень.
Частенько навіть хороша робота у великому об'ємі йде в "корзину". Твоє творіння може не збігатися з уявленнями замовника про дизайн.
Об'єм роботи перевищує необхідність в такій (створювати інколи доводиться декілька макетів, з яких йде лише один).
Часті головні болі, як морально, так і фізично.
Негативний вплив комп'ютера (падіння зору, внутрішній очний тиск, нервозність).

Веб-дизайнер повинен мати:
Художній смак.
Як художник-дизайнер потрібно розміряти можливості Інтернету з ідеєю оформлення.
Вміння працювати з програмами (векторна, растрова, тривимірна графіка, різні аніматори).
Вміння правильно кодувати сторінки для вірного відображення в різних браузерах.

Поради початківцям:
Приводимо приклад корисних програм для початківців.
Найлегша зі всіх Microsoft Frontpage Express або Office''ний варіант 98 або 2000. Ця програма найлегша для початківців, оскільки володіє рядом безперечних достоїнств. По-перше, у неї дуже грамотний інтерфейс, по-друге, не треба знати мову HTML, а по-третє, - до програми додається багато прикладів, шаблонів і помічників. Наступна програма - це Netscape Composer. Вона теж досить легка для освоєння, хоча трохи поскладніша Frontpage’a. І, нарешті, Macromedia Shockwave - програма для створення дуже красивих анімованих сайтів. Вона теж досить проста, але, поза сумнівом, складніше Composer'a і Frontpage'a.
І наостанок, якщо ви вирішили стати Веб-дизайнером і хочете, щоб ваші роботи замітили і оцінили, в Інтернеті є багато сайтів, які надають безкоштовний дисковий простір на сервері. На цих сайтах також знаходяться прості програми веб-дизайну для початківців.

PR-МЕНЕДЖЕР

Загальна характеристика
Менеджер із зв'язків з громадськістю (так розшифровується термін PR - Public Relations) - спеціаліст, що займається формуванням і підтримкою позитивної громадської думки про компанію, персону (людину), продукт (товар), подію. PR-менеджери працюють як в спеціалізованих агентствах (у випадках, коли компанія замовляє таку послугу, як PR-супровід), так і в компаніях (корпоративний або внутрішній PR-менеджер).
Освіта
На думку працедавців, PR-менеджер – це професія, яка вимагає знань у сфері журналістики, соціології, психології та маркетингу.
Наявність міжнародного сертифікату у сфері зв'язків з громадськістю додасть кандидатові солідності. Наприклад, акредитація CERP (Європейській конфедерації PR), проте вона не користується загальним визнанням на відміну від МВА.
Отримати таку професію можна різними шляхами:
- здобути профільну освіту;
- закінчити ВУЗ із суміжного напряму (психологія, соціологія, журналістика), плюс до цього (бажано) здобути додаткову профільну освіту у сфері PR на короткострокових курсах.
Після цього можна намагатися влаштуватися на роботу асистентом/помічником у PR-відділ компаній або PR-агентства, залежно від особистих переваг.
Функціональні обов’язки
Функціональні обов'язки PR-менеджера до цього часу чітко не прописані і залежать, в першу чергу, від того, на «якому боці» працює такий фахівець. Частенько обов'язки корпоративного PR-менеджера і PR-менеджера, що працює в агентстві, дуже відрізняються.
В цілому ж посадові обов'язки виглядають таким чином:
• взаємодія із ЗМІ;
• написання різних текстів, доповідей, презентацій;
• підготовка і участь в прес-конференціях, круглих столах та інших заходах.
Дуже часто до даних завдань додаються додаткові:
• управління контентом внутрішнього і зовнішнього сайтів;
• робота з провайдерами послуг (друкарнями, агентствами, дизайн-студіями тощо).
Навики/особисті риси
На думку фахівців, "ідеальний" кандидат на позицію PR-менеджера повинен володіти журналістським талантом і творчим мисленням, мати налагоджені зв'язки в ЗМІ, державних органах і діловому середовищі, знати основи маркетингу, брендінгу і реклами, знатися на політиці, вільно володіти однією або декількома іноземними мовами, досконально знати специфіку діяльності своєї компанії, уміти «читати» людей і підлаштовуватися під них у процесі спілкування.
З особистих рис, якими повинен володіти PR-менеджер, першою і головною є комунікабельність, уміння стати на позицію людини, з якою необхідно взаємодіяти. Велика кількість свого робочого часу PR-фахівець спілкується з різними людьми. Уміння знаходити спільну мову зі всіма (від секретаря редакції провідного ЗМІ до продюсера телеканалу, що цікавить) - одна з головних рис фахівця із зв'язків з громадськістю. Вміння досягати свого, використовуючи творче мислення, психологічні прийоми, особисту привабливість, уміння розуміти, як і чим можна впливати на даного конкретного співбесідника - все це обов'язково повинно бути в арсеналі успішного спеціаліста.
На жаль, часто в коментарях кадровиків не зустрічається згадки про те, що хороший PR-менеджер повинен, в першу чергу, уміти працювати без великих бюджетів, досягаючи поставлених керівництвом цілей без великих витрат для компанії. Це є одним з головних показників успішності фахівця. Адже якщо у вас є виділені кошти на рекламу, вас скрізь приймуть, навіть якщо ви не володієте хорошими комунікативними навиками. Як наслідок, дуже багато фахівців при нульовому бюджеті або при його істотному скороченні (що ми можемо спостерігати сьогодні) стають попросту неефективними і не можуть ступити ні кроку вперед.
Окрім цих рис, PR-менеджер повинен володіти певною долею авантюризму і сміливості, оскільки частенько дана професія передбачає ризик, уміння спрогнозувати результат, якого згодом потрібно досягти. Окрім цього, внутрішні PR-фахівці, як правило, дивляться «у два боки»: на «зовнішнього» клієнта (ринок) і «внутрішнього клієнта» (персонал компанії). Внутрішній PR - окремий, об'ємний напрям роботи.
Плюси та мінуси професії
За службовими обов'язками піарникам доводиться спілкуватися, вести переговори з різними фахівцями, людьми різних професій; це творча робота, що постійно потребує пошуку нових рішень, нестандартних ходів, миттєвої зміни тактики.
Але, як і в будь-якій іншій роботі, тут є і свої мінуси. Наприклад, неорганізованість деяких людей, з якими доводиться співпрацювати, позначається і на результатах роботи PR-фахівця. Він робить все можливе, щоб вчасно виконати те або інше завдання, але у нього це не виходить, тому що хтось не встиг завершити вчасно свою частину роботи. В результаті втрачається цінний час.
До мінусів можна віднести і високий рівень відповідальності: будь-яка непомічена помилка або неправильно підібране слово можуть одразу перекреслити досягнуті раніше результати.
Досить часто піарники з PR-агентств стикаються з нерозумінням ситуації представником замовника. Проте, якщо претендент лише починає свою кар'єру у сфері PR, робота в агентстві послужить йому відмінною школою і дасть необхідний практичний досвід. Тут є можливість постійно змінювати проекти, знайомитися з різними галузями. Наприклад, сьогодні доводиться працювати для будівельної компанії, а завтра – на фінансовому ринку. Це вельми корисно для розширення кругозору і уміння знаходити підхід до людей різних статусів та професій.
Ще одним мінусом можна назвати те, що робота не закінчується в 19.00, а продовжується практично цілодобово, в тому числі і вихідні. Але цей мінус можна розглядати якоюсь мірою і як плюс: якщо вам телефонують кореспонденти і редактори, це означає що ви затребувані. То хіба не цього ви хотіли?
Заробітна плата
Оплата праці PR-спеціаліста дуже індивідуальна і залежить від багатьох параметрів:
• у агентстві або компанії працює фахівець;
• яку посаду він обіймає;
• який об'єм роботи виконує;
• у якій галузі працює.
В цілому, зарплати у сфері PR динамічно зростали на 20-30% в рік до кризи. Зараз про високі зарплати та їхнє зростання можна забути: криза дуже відчутно ударила по PR-фахівцях, і, в першу чергу, по тих, хто працював в агентствах. Причина проста: оптимізуючи витрати, компанії відмовляються від різного роду додаткових послуг, у тому числі і послуг у сфері PR.
Не дуже впевнено себе почувають і корпоративні PR-менеджери: багато компаній провели і проводять скорочення неефективних підрозділів, куди відноситься і PR.
Інша причина звільнень - відсутність грошей на бюджети. Вакансії на ринку є, але їх дуже мало, а зарплати, які пропонують працедавці, нижчі від тих, що були раніше в середньому на 20-30%.
Перспективи
У книзі «П'ять кроків від менеджера до PR-директора» Марина Горкіна детально описує етапи кар'єрного росту фахівця із зв'язків з громадськістю:
• помічник PR-менеджера (без досвіду роботи);
• старший PR-менеджер (у фахівця є власний асистент);
• керівник PR-відділу (у підпорядкуванні вже кілька чоловік);
• PR-директор компанії (фахівець – головний ідеолог «PR-машини» компанії). Запрошений консультант, PR-менеджер в стартап-проектах.
На даний момент у штаті кожної солідної компанії є хоча б один PR-менеджер, а при необхідності виконання великого об'єму робіт організовується цілий PR-відділ.

IНСТРУКТОР ФIТНЕС-ЦЕНТРУ

Спеціаліст, який організовує проведення фізкультурних занять оздоровчої спрямованості та інших заходів щодо залучення до здорового способу життя.
Слово «фітнес» в перекладі з англійської означає придатність, відповідність, готовність. Таким словом з подачі західних популяризаторів оздоровчого бізнесу стали називати практично всю сучасну фізкультуру - спеціальні системи вправ, заняття в тренажерному залі, всілякі оздоровчі заходи, включаючи навіть дієти, масаж, косметологію. Загалом, все те, що допомагає людині здобути ту саму «придатність до життя», яку має на увазі слово «фітнес».
Робота інструктора фітнес-центру складається з підготовки і проведення занять з клієнтами. Інструктор приходить у фітнес-клуб за своїм розкладом, перевдягається в спортивну форму, готує необхідний для занять інвентар, диски з музикою і т. п., перевіряє стан залу, тренажерів. Зустрічає людей, що прийшли на заняття, вітає їх, запитує про самопочуття, настрій. Розподіляє бажаючих займатися, погоджує з ними програму уроку, пропонуючи конкретні вправи і їх заздалегідь продумані послідовності.
Змістом конкретних занять у фітнес-центрі можуть бути вправи різної спрямованості: танцювальна аеробіка (латина, стріт, танець живота і т. п.), степ (аеробіка зі спеціальною платформою), фітбол (вправи на великих надувних м'ячах), памп (виконання силових вправ зі спеціальною штангою), йога, шейпінг, стретчинг, робота на тренажерах і т. п. Інструктори можуть спеціалізуватися на одному або декількох видах занять.
Особливо цінуються фахівці, що володіють різними видами вправ і ті, що вміють використовувати їх комплексно. У фітнес-центрах, оснащених плавальними басейнами, працюють інструктори, що володіють методикою проведення занять у воді (аквааеробіка, навчання плаванню).
Під час проведення занять інструктор не лише сам виконує вправи, але навчає тих, що займаються, стежить за їх станом, надає рекомендації, відповідає на питання. Кількість занять, що проводяться інструктором в день (тиждень), може сильно варіюватися залежно від місця розташування і оснащеності клубу, популярності конкретного інструктора, кількості груп, пори року. Існує два варіанти занять з клієнтами: групові і індивідуальні. Найбільш забезпечені клієнти віддають перевагу, як правило, індивідуальній роботі з досвідченим інструктором. Фітнесом займаються не лише дорослі, але і діти. Є клуби, що спеціалізуються на заняттях з дітьми (бейбі-фітнес).
Робота інструктора фітнес-центру вимагає від претендента серйозної спортивної і методичної підготовки, підтвердженої відповідними документами і, що саме головне, практичних навичок, які необхідно продемонструвати при проведенні пробних занять. Інструкторами, як правило, стають колишні спортсмени, що здобули спеціальну фізкультурну освіту.
Хоча здебільшого інструкторами працюють і люди, що закінчили лише короткочасні курси і ті, що непогано освоїли вправи одного з напрямів фітнесу. Втім, такі інструктори-демонстратори ведуть заняття виключно за чужими програмами і, як правило, виявляються безпорадними в будь-яких нестандартних ситуаціях.
Інструктор фітнес-центру повинен знати основи анатомії, фізіології, біохімії, психології, педагогіки, володіти теоретичними і методичними основами фізичної культури і спорту. Повинен сам уміти відмінно виконувати ті вправи, які показує, вміти чітко пояснити будь-який рух, уміти навчати людей різного віку і різного рівня підготовки, підбирати вправи, музику, грамотно розподіляти навантаження, оцінювати стан тих, що займаються. Важливо, щоб інструктор міг тактовно спілкуватися, заряджати своєю енергією, гарним настроєм. Для такої роботи необхідні: приваблива зовнішність, хороша постава, треноване тіло. Потрібні впевненість в собі, комунікативні якості.
Зарплата інструкторів безпосередньо залежить від кількості занять, які вони проводять, і, зрозуміло, від статусу фітнес-клубу. При великій кількості занять в престижних клубах зарплата значно перевищує середні показники заробітку в промисловості. Інструктори-початківці, що не мають своєї стабільної клієнтури, зазвичай заробляють не дуже багато.
Кар'єрні перспективи - накопичення досвіду і придбання популярності у відповідних колах, що дасть можливість влаштуватися в більш престижні і багатші клуби і працювати із забезпеченими клієнтами приватно. Можна рухатися і за адміністративною лінією (скажімо, стати директором клубу) або зайнятися бізнесом, заснувавши власний фітнес-центр. Втім, і для того, і для іншого уміння добре вести заняття - якість зовсім не головна, в цих випадках важливіше бути професійним управлінцем.

IT-СПЕЦІАЛІСТ

IT-спеціалісти необхідні практично в кожній компанії — адже це люди, які відповідають за роботу комп'ютерної техніки і локальної мережі, а також створюють і підтримують web-сайти фірми. Насправді ж часто виявляється, що названі співробітники виконують зовсім не ті функціональні обов'язки, якими б вони мали займатись відповідно до своєї посади.
Більшість компаній середнього рівня, не пов'язаних з інформаційними технологіями, мають в своєму штаті IT-спеціаліста широкого профілю, якого зазвичай називають системним адміністратором, схожі функції виконує і фахівець служби з технічної підтримки. В ідеалі, тобто в крупній, працюючій за західними стандартами корпорації, в обов'язки системного адміністратора повинні входити установка і (або) налаштування і обслуговування локальної комп'ютерної мережі, а також інтеграція нових фрагментів, модернізація техніки і програмного забезпечення серверів. Насправді ніхто толком не пояснить, чим повинна займатися ця людина. Тому треба бути готовим виконувати наступні роботи:
• ремонт комп'ютерної і оргтехніки, у тому числі телефонів та ін.;
• переконування начальства в тому, що ремонт неможливий і потрібна нова техніка;
• вибір і закупівля нової техніки;
• встановлення, налагоджування нової техніки, включаючи прокладення мережі;
• навчання персоналу принципам роботи з новою технікою;
• підтримка сайту;
• будь-яка інша робота на комп'ютері і біля нього на прохання начальства і інших співробітників.
Все це може називатися в оголошенні самими різними словами, у тому числі і досить загадковими, але в результаті справа буде зведена до наступного: до фахівця стануть звертатися з найбезглуздішими пропозиціями. Починаючи від прохання бухгалтера знайти в Інтернеті і роздрукувати для її дочки реферат і закінчуючи безапеляційним наказом директора «швиденько зробити який-небудь сайт, або як він там називається!»
В рамках IT-сфери зайняті: спеціаліст служби технічної підтримки, Web-дизайнер, Web-програміст, HTML-редактор, системний адміністратор, IT-менеджер, IT-директор.
Сисадміни бувають двох категорій. Ті, які старші, зазвичай добрі, на всі прохання відгукуються з готовністю, не вважають для себе принизливим заправити картридж або пояснити тому ж бухгалтерові правила гри «Сапер». А бувають і такі, які люблять підкреслити свою значимість і засоби для цього вибирають відповідні — радикальні. Вони можуть паралізувати роботу офісу профілактичною перевіркою, постійно перекидають з диска на диск інформацію, заплутуючи цим самим всіх. Головне для такої людини — щоб до нього вишикувалася черга і співробітники благали про допомогу. На питання він намагається відповідати загадково, так що співробітники не в силах зрозуміти, відмовили їм або дали позитивну відповідь.
IT-спеціалісти потрібні в будь-якій компанії, незалежно від масштабів і сфери діяльності. Зараз ці фахівці мають великий попит у зв'язку з виходом на ринок західних компаній, а також розширенням існуючих виробництв.
Вимоги до знань і навиків претендента працедавці пред'являють залежно від того, чим вони збираються завантажити свого комп'ютерного генія. Тут окрім базових знань часто потрібна наявність особистого автомобіля. Крім того, найбільш поширені параметри — уміння знатися на операційних системах, наприклад Windows NT, Novell, Unix, навики об'єднання в мережу комп'ютерів різних типів, скажемо РС і MAC, досвід роботи з устаткуванням різних виробників, наприклад Cisco, 3com, Intel, Hewlett Packard. Наявність сертифікатів вітається. А решта показників стандартні для сфери, що цікавить нас: так, в більшості випадків потрібні чоловіки у віці 21–45 років з вищою або незавершеною вищою, зрозуміло технічною, освітою і досвідом роботи за фахом.
За певним бажанням системний адміністратор може дорости до керівника відділу IT або технічного директора в крупній фірмі. А якщо весь відділ IT з нього одного і складається, то кар'єра навряд чи вийде, проте чоловік придбає досвід професійної діяльності, який стане йому в нагоді в майбутньому.
Основна важкість роботи спеціаліста полягає в тому, що ніхто ніколи чітко не окреслить коло його посадових обов'язків. Такого фахівця постійно довантажують суміжною роботою. Крім того, на адміністраторові лежить велика відповідальність, тому що комп'ютер — основний інструмент працівників офісу (менеджерів, секретарів, керівників та ін.), і будь-який збій в системі загрожує фірмі серйозними фінансовими втратами. Тому треба не лише ремонтувати і налагоджувати те, що вже зламалося або вийшло зі строю, але і постійно контролювати стан техніки, запобігаючи виникненню поломок.
Є в цій спеціальності і приємні моменти. Для студентів вони полягають в можливості заробити, отримати досвід діяльності, практичні навики, причому у різних напрямах. А старших людей приваблює безмежна пошана співробітників до системних адміністраторів.
В процесі створення і підтримки сайту беруть участь декілька фахівців, функції їх можуть перетинатися, поєднуватися залежно від цілей, намічених конкретним працедавцем, але основні напрями все-таки неважко виділити. У крупних компаніях є спеціалісти-техніки або виконавці, які займаються вирішенням локальних завдань, поставлених перед ними керівництвом. А є керівники відділів або проектів, аналітики, менеджери (як їх назвати — залежить від смаку компанії). Сенс їх роботи зводиться до продумування глобальних стратегій. Таких людей на ринку праці небагато, і вони рідко залишаються без роботи, тому багато фірм вважають за краще на вказані посади ставити своїх же «пташенят». Значить, почавши з незначної технічної спеціальності і добре себе проявивши, можна сподіватися на підвищення. Якщо за спиною у такої людини є якийсь досвід управління — відмінно, немає — не біда: існують тренінги, на які керівництво посилає перспективного працівника.
Web-дизайнер— так називають людину, яка займається створенням і підтримкою сайту від А до Я. Щоб сайт вийшов по-справжньому якісним, в роботу над ним, як правило, включаються декілька чоловік. Тому web-дизайнер, як йому і належить, займається лише питаннями дизайну (його навіть називають художником).
В його завдання входить створення інтерфейсу, тому він повинен непогано знатися на технології, тобто розуміти, що теоретично здатне працювати, а що ні. Він зобов'язаний бути в курсі тенденцій і традицій, щоб зробити інтерфейс зрозумілим, але в той же час вміти додати йому індивідуальність, щоб уникнути схожості його на всіх інших.
Справжній web-дизайнер повинен володіти не лише вираженими художніми здібностями і відмінним смаком, але і мати уявлення про те, що таке дизайн. Влаштовуючись на роботу, web-дизайнер може показувати скориночки, сертифікати, свідоцтва, але головним аргументом стане його портфоліо. Краще за все, якщо там знайдуться роботи різного характеру і напряму: строгі, розважальні, комерційні, інформаційні. Чим більше картинок, тим більше шансів, що якісь з них будуть відповідати уявленню працедавця про красу.
Окрім вже готової продукції необхідно продемонструвати знання Macromedia Flash, Illustrator, Photoshop, Corel, а залежно від фантазії працедавця потрібні будуть навики і програмування, і верстки, і наявність таких якостей, як улюблена кадровиками креативність або, навпаки, уміння слідувати заданому стилю.
Кар'єра web-дизайнера розвивається по-різному. Можна, наприклад, працюючи в IT-компанії і прагнучи дорости до начальницьких посад, реально зробити собі ім'я, діючи як фрілансер, або, зібравши групу однодумців, спробувати організувати власну фірму.
Web-програміст, а також Java-програміст, розробник... Строго кажучи, web-програміст і Java-програміст — не одне і те ж, проте було б дивним, коли людина називає себе web-програмістом і не знає при цьому Java. І навпаки: навряд чи знайдеться такий герой, який має уявлення лише про Java і не чув ні про що інше.
Така посада, як web-програміст, — породження сучасного цивілізованого підходу до Інтернету. Минули часи, коли були потрібні web-майстри на всі руки.
Сучасна дійсність пред'являє досить серйозні вимоги до web-програмістів. Вони стосуються в першу чергу знань. Вітається навики роботи зі всім, що лише буває на світі: Perl, PHP, Javascript, MYSQL, ACTIVEX, JSP, J2ee, JDBC, JMS, XML, ODBC, MS SQL, Oracle тощо. Словом, чим більше вмінь, тим краще. Самий час пригадати об'єктно-орієнтований підхід і не забути про нього згадати в резюме або розмові з працедавцем.
HTML-редактор (кодер, верстальник) повинен добре знати HTML. Потреба в такому фахівцеві виникає не дуже часто, в більшості випадків його функції за сумісництвом виконує інший фахівець, хоча відповідна вакансія все одно існує.
Безумовно, багато знати — добре, але добре знати — ще краще. Тому, як і в будь-якій іншій діяльності, вузька спеціалізація — це шлях до якіснішого загального результату!

EVENT-менеджер

Той, хто багато і результативно працює, повинен добре відпочивати. У світі серйозного західного бізнесу це твердження давно стало аксіомою і керівництвом до дії. Успішні вітчизняні підприємці зараз теж вважають хорошим тоном укріплювати корпоративний дух в своїх фірмах за допомогою професійно організованих розважальних заходів. Але щоб шоу для передовиків капіталістичної праці вдалося на славу, його повинна влаштовувати людина ще досить рідкісної у нашій державі, але дуже перспективної професії - event-менеджер.
Отже, event-менеджер (в перекладі з англійського «event» - подія) - людина, яка займається організацією і координацією різних свят на користь компаній, груп людей або приватних осіб. Event-менеджмент поділяють на корпоративний і комерційний. Зрозуміло, що ті, хто спеціалізується на першому, обслуговують фірми, на другому - приватних осіб. Зазвичай до «витівників» звертаються ті, у кого є гроші, але немає вільного часу для здійснення своїх планів, або ж ті, хто звик довіряти виконання таких завдань професіоналам.
Що ж входить в їхню компетенцію? Багато спроможних людей вважають за краще відзначати значимі для них події, на зразок ювілею, весілля або професійного тріумфу, з розмахом. І тут без допомоги працівників спеціалізованого агентства не обійтися.
До речі, варто відзначити, що вітчизняні event-менеджери з готовністю беруться реалізувати найоригінальніші задумки клієнтів. Концерт класичної музики на станції метро? Банкет по вищому розряду на льоду фінської затоки? Це вже пройдені етапи в event-індустрії. Хто знає, можливо, в найближчій перспективі такі фахівці стануть відправляти спроможних панів на пікнік на вершину Евересту або проводити екскурсії на навколоземній орбіті. На думку метрів, навіть найшаленіша ідея (якщо вона не належить хворому-психопатові) має право на втілення. Головне, щоб був запропонований відповідний бюджет.
Звичайно, в зоні особливого професійного інтересу event-менеджерів знаходиться корпоративний сектор. Це величезне поле діяльності: можна проводити різні презентації, ділові зустрічі, конференції, просувати торговельні марки за допомогою яскравих акцій, що запам'ятовуються. Загалом, якщо раніше профспілкові попередники event-менеджерів виводили народ на бігову доріжку для галочки, то сьогодні це стало частиною маркетингової стратегії.
Такі спеціалісти поділяються на штатних співробітників компаній (зазвичай подібну розкіш можуть дозволити собі достатньо крупні корпорації), працівників спеціалізованих агентств і «вільних художників», що колись створили собі ім'я і завдяки цьому не відчувають нестачі в клієнтурі. Крім того, до представників даної професії можна віднести арт-директорів нічних клубів, організаторів різних психологічних заходів (наприклад, тренінгів спілкування або тренінгів знайомств, мета яких - в невимушеній обстановці, наприклад, заміського пансіонату навчити самотніх, часом закомплексованих учасників налагоджувати стосунки з незнайомими людьми).
Варто сказати і про те, що в окремих фірмах роль еvent-менеджера бере на себе сам бос, менеджер з персоналу або штатний психолог. Але далеко не завжди подібний універсалізм, особливо якщо він базується на поверхневому (або дилетантському) розумінні завдання, що стоїть, призводить до позитивних результатів.
Професійні обов’язки
Це лише здається, що немає нічого простішого, ніж влаштувати яке-небудь свято або презентацію. Насправді за кожною вдалою вечіркою, будь-якою церемонією нагородження або весіллям - колосальна організаторська робота. Судіть самі: спочатку еvent-менеджер повинен вислухати масу більш-менш виразних побажань замовника, після чого скласти і передати на затвердження сценарний план заходу. А потім зібрати воєдино в потрібний день і годину всі необхідні ресурси, та так, щоб якість виявилася на висоті, і до того ж вкластися в бюджет.
Той, хто вважає, ніби професійні будні «витівника» складаються з одних гламурних вечірок, дегустацій вишуканих шедеврів гастрономів і вин, глибоко помиляється. Посваритися з нетверезим капітаном круїзного кораблика, на палубі якого через декілька годин повинна відбутися корпоративна вечірка в піратському стилі, до хрипоти торгуватися з постачальником повітряних кульок або троянд, особисто проінструктувати офіціантів, щоб ті подали гостям шампанське точно у момент бою курантів, ні раніше, ні пізніше, проконтролювати, як йдуть справи на кухні, - все це повсякденна реальність для такого фахівця. Втім, як і яскраві вогні клубних залів і спілкування із зірками шоу-бізнесу. А ось ще деякі типові обов'язки еvent-менеджерів:
• уміти порозумітися з будь-яким клієнтом, щоб спільно виробити план проведення акції;
• мати в запасі готові програми-стратегії для корпоративних заходів: конференцій, семінарів, тематичних поїздок, тренінгів, щоб при необхідності запропонувати їх як опробуване на практиці рішення;
• знаходити на оптимальних умовах відповідний майданчик, устаткування, учасників шоу тощо;
• домовлятися і контролювати виконання умов контракту із субпідрядниками, задіяними в реалізації проекту;
• управляти персоналом, що бере участь у підготовці і проведенні акції, а також ефективно взаємодіяти з власною командою;
• вчасно інформувати замовника про хід підготовки заходу, психологічно грамотно залагоджувати будь-які конфлікти з клієнтом в процесі співпраці;
• здійснювати попередній розрахунок бюджету проекту і контролювати його поступове виконання.
Тонкий смак, сталева хватка
Все перераховане - лише невеликий перелік рис, якими повинен володіти успішний еvent-менеджер. До того ж у цій професії складно обійтися без художніх, творчих здібностей, проте потрібно бути ще і трохи технарем, щоб розуміти, як влаштована аудіо- і освітлювальна апаратура, генератори туману, механіка сцени тощо.
Ну і, звичайно, сама назва даної професії передбачає, що людина зобов'язана бути прекрасним організатором. Менеджерові будь-якого профілю не обійтися без уміння розставляти пріоритети і за будь-яку ціну досягати поставлених проміжних і кінцевих завдань, без здатності працювати з великою кількістю всілякої інформації, скрізь встигати і з усіма уміти домовитися. Додайте сюди харизму (без неї професійному конферансьє і арт-директорові не обійтися), талант переконання - і ви отримаєте портрет успішного event-менеджера.
«Конкуренція на ринку відчутна, - розповідає event-менеджер Ірина. - Щоб потенційний замовник не попрямував в інше агентство, треба володіти інформацією і уміти одразу відповісти на будь-яке його питання. Якщо ви чогось не знаєте і попросите перспективного співрозмовника передзвонити пізніше, швидше за все, він звернеться до компетентнішого фахівця. Отже, ви зобов'язані мати повні відомості про все і уміти дохідливо, буквально на пальцях, пояснити клієнтові, що дешевий «звук» за пару сотень доларів лише оглушить гостей вечірки, і вони не зможуть нормально спілкуватися. До того ж неякісні динаміки у будь-який момент здатні вийти з ладу. Зате дорога професійна апаратура створить абсолютно особливу, душевну атмосферу в залі і на танцмайданчику. Причому так само доведеться «розжовувати» для вередливого замовника кожен нюанс.
Якщо ж говорити про п’ятірку першочергових рис, якими повинен оволодіти еvent-менеджер, то це:
- комунікабельність, відвертий життєрадісний характер;
- висока працездатність і стресостійкість;
- креативне мислення;
- прагнення до постійного самовдосконалення;
- природжені лідерські риси.
Флегматикам, домосідам, людям, схильним до сидячої, строго регламентованої діяльності, краще поберегти нерви і пошукати спокійніший спосіб заробляти гроші.
Освіта
Поки що в нас немає вищого учбового закладу, що цілеспрямовано готує event-менеджерів, хоча в програму багатьох вузів включені схожі курси. За бажанням можна отримати одну з суміжних спеціальностей, наприклад продюсера і режисера вистав і свят, шоу-програм. Новачкам краще будувати кар'єру, почавши з підготовки на курсах або з відвідин майстер-класів, спеціалізованих конференцій і семінарів для event-менеджерів.
Але слід відзначити, що зараз в професію в більшості випадків приходять люди, що взагалі не мають спеціальної освіти. Найчастіше серед event-менеджерів зустрічаються колишні музиканти, актори, художники, дизайнери, журналісти, історики. Дуже згодяться і знання у сфері психології.
До речі, агентства самі готують нових співробітників, приймаючи на роботу стажерів і зараховуючи кращих з них в штат. Більше того, в багатьох таких фірмах не дуже вітають недавніх випускників з продюсерськими або режисерськими документами, які одразу претендують на високі позиції. Практика показує, що ні в одному вузі не можуть навчити влаштовувати свята, тому кожному дипломованому фахівцеві все одно доведеться освоювати професію з азів. Насправді успіх в event-менеджменті визначається поєднанням набутого життєвого досвіду і наявних особистих рис. А ще дуже важливим є досвід, що дає змогу з часом осягнути усі тонкощі ремесла, і величезне бажання досягти висот в улюбленій справі.

ERP-програміст

ERP (Enterprise Resource Planning) - це комплекс програм, які дають змогу створити єдину автоматизовану систему управління підприємством (або його ключовими бізнес-процесами). Він містить у собі набір підсистем, пов'язаних з діяльністю компанії: фінанси (бухгалтерський і податковий облік та звітність, бюджетування тощо), виробництво, управління кадрами, маркетинг і продаж (CRM) та інші.
ERP-система дає змогу досягти злагодженої роботи різних підрозділів підприємства, знижуючи при цьому адміністративні витрати.
Останнім часом необхідність впровадження ERP-систем усвідомлює все більша кількість підприємств. Таким чином, зростає й попит на фахівців цієї галузі. Робота в компаніях-інтеграторах обіцяє працівникам значні перспективи в плані кар'єрного та фінансового росту. А тому багато теперішніх випускників технічних вузів готові відмовитися від роботи за спеціальністю і розпочати кар'єру з посади стажиста в компаніях-інтеграторах.
Сферу ERP-технологій неможливо вивчити за книгами або інститутськими курсами на такому рівні, щоб вступати у будь-який реальний проект, а фахівців на ринку не вистачає. Часто компаніям, які займаються впровадженням ERP-систем, потрібна людина, яка бажає розвиватися у цій сфері, але не володіє належним досвідом участі в реальних проектах. Якщо ви вчилися або тільки закінчуєте технічний вуз, маєте відношення до програмування та логічне мислення, то вам буде близька посада ERP-програміста.
Такі фахівці відповідають за технічний бік реалізації проекту: написання коду, стабільність роботи програми тощо. Що масштабнішим є проект, то більше програмістів у ньому задіяно. Кожен фахівець займається окремим блоком роботи та повинен знати його досконало. Програмісти можуть працювати над адаптацією тієї або іншої частини вже готової програми до конкретних умов або особливостей підприємства, технічним дизайном, налаштуванням інтерфейсів користувачів тощо.
Специфіка професії:
Плюси професії:
• Роботодавець надає навчання та досвід роботи під своїм брендом
• Досвід роботи обчислюється завершеними проектами (якщо проект впроваджується швидко)
• Динамічний ріст оплати праці, який відповідає рівню компетентності й обов'язкам у проекті
• Затребуваність на ринку праці
• При налаштування кожної наступної системи фахівець одержує масу нової корисної інформації.
Мінуси професії:
• Невисока заробітна плата на початковому етапі
• Досвід роботи обчислюється завершеними проектами (якщо проект триває довго)
• Занадто багато часу працюєш з одним продуктом,
• Не факт, що досвід роботи з однією ERP-системою буде цінуватися в іншого ІТ-інтегратора, який працює з іншою ERP-системою.
Місце роботи:
Системні інтегратори, компанії з ІТ-консалтингу (впровадження), ІТ-відділ підприємств, де вже встановлена ERP-система (підтримка).
Особисті риси:
ERP-програміст повинен мати усі риси, властиві класичному програмістові:
• терпіння та витримка в процесі розробки та налаштування програми;
• уміння швидко адаптуватися до нового;
• об'єктивно оцінювати можливості технологій та їхнє використання в кожному конкретному випадку.
Кар'єра та зарплата:
Після завершення трьох-чотирьох проектів програміст зазвичай стає або провідним розробником (архітектором), або перекваліфікується у консультанта.

BTL-менеджер

Кому з нас не доводилось розважатися на пивному фестивалі або збирати кришечки від коли в надії одержати футболку, модний плеєр або навіть поїздку на карнавал у Ріо-де-Жанейро? Всі ці численні промо-акції, дегустації й конкурси спрямовані на просування товару або формування сприятливого враження про яку-небудь компанію. Вони не пов’язані прямо з рекламою, але розраховані на інформування про новинки товарного ринку. Організують такі акції BTL-Агентства. Сьогодні небагато фірм, що обходяться без їхньої допомоги. Щоб придумати що-небудь незвичайне, допомогти замовникові обійти конкурентів, доводиться поламати голову.
BTL-менеджер - це координатор координаторів. Саме він обирає, в яких рекламних агентствах розмістити замовлення компанії, стежить за його виконанням, вивчає кон’юнктуру ринку, досліджує всі обмеження реклами складних продуктів, підбирає промоутерів і супервайзерів, контролює їхню роботу на місцях, готує площадки для проведення масових заходів. Мало того, BTL-менеджер повинен уміти звітувати перед клієнтом по бюджету, вести юридичний документообіг, ділову переписку. Це вже не керівник нижчого рівня. Це повноцінний менеджер середньої ланки. Професійний BTL-менеджер є великою рідкістю й цінується наче золото. Проте, ненормований робочий графік і найвищий ступінь відповідальності найчастіше відлякують кандидатів на цю посаду.
BTL - це заходи щодо просування, які не містять у собі розміщення прямої реклами.
BTL, як термін, виник приблизно півстоліття тому. Один з босів якоїсь великої компанії складав бюджет майбутніх витрат на маркетинг: рекламу в пресі, телебаченні, радіо, PR, розробку нового упакування. Підвів риску й раптом згадав про невраховані витрати на роздачу безкоштовних зразків товару й організацію масового міського гуляння на честь своєї торговельної марки. BTL - below the line, перекладається як «під рискою».
Історія професії
З самого початку BTL був прямим помічником маркетингу, а промо-заходи слугували лише для звертання уваги кінцевих споживачів. Багато хто тоді промо-акціям не довіряв (деякі маркетинг-менеджери навіть нічого в цьому не тямили), але потім зрозуміли, що це дуже ефективні заходи в сфері впізнаваємості й лояльності. BTL зацікавились. Його стало дуже багато - він почав повторюватися. Довелося шукати якісь нові підходи.
BTL у наші дні можна назвати цивілізованим. Це вже не тільки програми маркетингових відділів, завдання яких - привернути увагу креативною обгорткою. Сьогодні 50% робочого часу серйозне BTL-Агентство приділяє розумінню й пошуку нових шляхів продажів, роздрібним точкам продажу, будь-яким торговельним каналам: від кінотеатру до студентського кафе.
Ринок
У плині останніх декількох років область BTL стрімко розвивається, стаючи найдинамічнішою сферою рекламного бізнесу. На ринку працює велика кількість локальних агентств, як великих, так і малих, присутні мережеві агентства. Ринок BTL в Україні виріс за 2007 рік на третину. Незважаючи на те, що оцінка українського рекламного ринку коливається в межах декількох мільйонів доларів, за оцінками експертів, грошова вага галузі збільшилася на 40%, підійшовши до цифри в 2$ млрд. Найактивнішими рекламодавцями, бюджети яких виросли на третину, стали компанії-виробники FMCG-товарів, алкогольних напоїв і оператори стільникового зв’язку. Правда, в 2009 році ріст витрат на рекламу виробників FMCG -товарів сповільнився до 20%, продуктів - до 10%, а витрати на рекламу мобільного зв’язку й зовсім упали на 5%. Зате значно збільшили свої витрати на просування автомобільні компанії й установи фінансового сектору. Рекламні бюджети останніх виросли майже на 200%. І ця тенденція, за прогнозами експертів, зберігатиметься й протягом майбутнього року. Зростання BTL в Україні, по даним Всеукраїнської рекламної коаліції, склав 33% за 2007 рік. Наступного року прогнозується продовження зростання інтересу рекламодавців до BTL та Інтернет-реклами.
Крім роботи в спеціалізованих рекламних і BTL-агентствах, фахівці в сфері BTL можуть працювати в маркетингових відділах приватних компаній.
Специфіка професії
Плюси професії:
+ Професійні менеджери в BTL - більше рідкість, а виходить, відкриті шляхи для кар’єри
+ Повна відсутність рутини
+ Можливість самостійно приймати рішення
+ Творча професія, що вимагає постійного припливу свіжих ідей і оригінальних рішень.
Мінуси професії:
- За зрив у реалізації проекту винний менеджер
- Ненормований робочий день, часто без вихідних і свят
- Відпочинок наступає лише після здачі проекту
- Дуже нервова робота
Перспективи кар’єрного зростання
Багато новачків приходять в BTL-агентства як стажери, працюють спочатку безкоштовно. Проявіть себе в невеликому проекті - потрапите в штат асистентом менеджера. Надалі станете менеджером із спеціалізацією, наприклад, на проведенні промо-акцій, організації вечірок і свят, по роботі із точками продажу (магазинами). У великих агентствах згодом реально дорости до позиції провідного менеджера, що працює над декількома проектами одночасно, координує роботу інших менеджерів. Можна навіть відкрити власну компанію.
Вимоги
- організаторські здібності
- розвинена логіка
- креативне мислення
- уміння планувати виробничий день, відстоювати свою точку зору, зав’язувати й підтримувати контакти
BTL-менеджер повинен уміти звітувати перед клієнтом по кошторису, вести юридичний документообіг, ділове листування. І, звичайно, знаходити із клієнтами спільну мову. Буває, що менеджера, який не сподобався, на прохання замовника знімають із середини проекту. І, навпаки, до професіонала клієнти повертаються.

Девелопер (нерухомість)

Девелопер — підприємець, який отримує прибуток від створення об'єктів нерухомості (девелопмента), для чого він виступає як:
• автор ідеї проекту, що створювати і де;
• покупець земельної ділянки під забудову;
• організатор проектування об'єкту (ліцензованими проектантами), наймач генпідрядника (з ліцензією на виконання функцій генпідрядника), керуючий нерухомістю (при необхідності);
• фінансує сам або залучає у разі потреби інвестиції.

Завдяки девелоперу зелена ділянка може не просто перетворитися на квітучий сад, але і стати місцем розташування процвітаючого торговельного центру. У чому ж мета і завдання непростої роботи девелопера? Відповідей доводиться чути багато і найрізноманітніших: від створення робочих місць до здійснення програм з благоустрою території. Правильна відповідь ще простіша і по суті своїй включає всі інші варіанти. Мета девелопмента – створення об'єкту прибуткової нерухомості, що в контексті індустрії торговельної нерухомості означає отримання стабільних орендних платежів від операторів.

Спеціалісти, які іменують себе девелоперами, працюють на ниві бізнесу нерухомості, і, напевно, є одними з його ключових фігур. Для того, щоб стати професіоналом у сфері девелопмента, кандидат повинен мати досвід і знання в юридичній, фінансовій, маркетинговій і архітектурній областях.

То ж чим конкретно займається людина, яку звуть девелопером? У його завдання входить розробка вигідного проекту, викупу під нього ділянки землі, потім будівництво цього проекту і подальший його продаж або передача його в оренду частково або повністю залежно від передбачуваної вигоди. З одного боку здається все просто, а з іншого – саме тут і потрібні всі вищеописані знання і навики. Фінансові – для того, щоб правильно розрахувати всі можливі ризики, прибуток, проект за витратами, а у разі потреби – залучення додаткових інвестицій, переорієнтації проекту, якщо він не приносить очікуваних результатів тощо. Юридичні – для грамотного оформлення всіх операцій, розрахунку повернення інвестицій тощо. Окрім цих двох, найбільш важливих навиків, будь-який девелопер повинен знати технології маркетингу і реклами. Оскільки проект необхідно продати або здати в оренду, відповідно, для цієї мети необхідна грамотно спланована рекламна кампанія для залучення клієнтів. І, нарешті, при виборі призначення об'єкту обов'язково потрібно знати основи будівельних технологій.

Створення ефективного об'єкту комерційної нерухомості довгий і трудомісткий процес. На всіх його етапах взаємодіє велика кількість учасників. Від того, наскільки правильно девелопер побудує цей процес, багато в чому залежить ефективність майбутнього об'єкту нерухомості. Основні учасники девелоперного проекту в класичному розумінні – це девелопер і консультант. Професійні консультанти можуть надати девелоперу послуги впродовж всього процесу створення об'єкту комерційної нерухомості, починаючи від аналізу потенціалу земельної ділянки і розробки концепції, і завершуючи управлінням об'єкту комерційної нерухомості.

У створенні девелоперного проекту на Заході на етапі переддевелопменту (етап до отримання дозволів на будівництво) ключовими учасниками є наступні: ріелтори (пошук ділянки), маркетологи (висновок по ділянці, дані для маркетингових досліджень), консультанти (розробка концепції об'єкту нерухомості, який буде найбільш затребуваним саме на цій ділянці), юристи (оформлення права користування), оцінювачі (оцінка об'єкту для отримання кредитних коштів в банках), брокери (реалізація площ якірним орендарям) і інвестори. Після цього настає етап безпосередньо дневелопменту, де беруть участь архітектори, проектанти, підрядники, компанії, що управляють, дизайнери, рекламісти і брокери, які реалізують проект на ринку. На жаль, в українській практиці більшість цих функцій девелопер бере на себе. Насправді, це не зовсім правильно, оскільки аутсорсинг – це один з ефективних методів реалізації девелоперних проектів.

Класична українська схема девелопменту, як правило, відрізняється від класичної західної схеми. В основі західної схеми – ідея створення того або іншого типу нерухомості, що виникла в результаті маркетингових досліджень. В основі вітчизняної схеми девелопменту – наявність земельної ділянки, під яку розробляється ідея, концепція проекту, і з врахуванням всіх недоліків земельної ділянки виникає об'єкт комерційної нерухомості, який буде найбільш ефективним у даному місці. Найчастіше такі проекти далекі від ідеалу. Звідси – відмінності в підходах до фінансування, стратегії і ролі маркетингових досліджень тощо.

Професія девелопера дуже відрізняється від інших професій у нерухомості, наприклад, таких як ріелтор, до завдань якого входять агентські послуги з купівлі/продажу або найму/здачі в оренду об'єктів нерухомості, або маклера, що спеціалізується на переговорах з клієнтом і укладанням договорів. Професія "Девелопер" – масштабніша і охоплює значно більше сфер, ніж всі інші, тому що він сам несе всі ризики.

Як відзначають крупні кадрові агентства, дана професія не дуже поширена, і досвідчених девелоперів на вітчизняному ринку нерухомості дійсно небагато. Тому конкуренція в цій сфері невисока і професія дуже перспективна.

Іміджмейкер

Кінцева мета іміджмейкера — розробити для клієнта образ, який допоможе йому найуспішніше досягати поставлених професійних і особистих цілей: підібрати зачіску, макіяж, одяг, аксесуари. Всі зовнішні атрибути повинні підходити один одному і працювати на загальне завдання.

Cпецифіка роботи іміджмейкером:

Ця професія вважається молодою не тільки на Україні, але й в усьому світі: їй лише кілька десятків років. Тому навіть серед самих іміджмейкерів немає єдиної думки, чим саме повинен займатися фахівець по іміджу.

У салонах краси він консультує клієнтів, намагаючись за допомогою зачіски і макіяжу знайти підходящий образ. На відміну від пересічного перукаря чи візажиста, це фахівець-універсал, який розбирається в усьому.
В PR-агентствах іміджмейкери займаються просуванням конкретного кандидата на виборах, створенням сприятливого образу, який сподобається виборцям, працює з політиками та бізнесменами. Він займається не тільки підбором зачіски і макіяжу, але й аксесуарів, одягу, розробляє загальний стиль.
Сама почесна посада для іміджмейкера - імідж-аналітик. Він керує групою фахівців, які "ведуть" клієнта або організацію, виявляють і аналізують факти успіху і невдачі підприємства, що працюють на її "добрим ім'ям".

Робота для іміджмейкера:

Салони краси, PR-агентства.

Особисті якості:

бездоганний смак і відчуття стилю
такт і витримка
креативне мислення
комунікабельність
відповідальність


Зарплата і перспективи професії іміджмейкера:

Розкид цін на послуги іміджмейкерів дуже великий: заробіток залежить від його кваліфікації, комплексу послуг, що надаються, і популярності. Іміджмейкер-стиліст в салоні заробляє від 1000$. А вартість комплексу послуг іміджмейкера-політтехнолога стартує з відмітки 15000$.

Профільна освіта:

Останнім часом учбових закладів, які готують іміджмейкерів, з'явилося достатньо багато. Але в державному реєстрі спеціальностей іміджології і іміджмейкерів немає. Тому в дипломах державного зразка ці слова можуть фігурувати лише як назва спеціалізацій. У деяких вузах курси по іміджології читають на факультетах зв'язків з громадськістю або менеджменту. Глибші знання в області іміджології можна отримати в профільних спеціалізованих учбових центрах, які проводять курси візажу та стилістів.